У кожного з нас своя цитата дня. І від того, яку ми виберемо фразу, буде залежати, як пройде наш день. Насправді, наш організм, інтелект і світовідчуття досить легко формуються підсвідомістю. І світ ми бачимо саме таким, яким хочемо його побачити. Все закономірно. І якщо цитата дня буде життєствердною, ми відразу отримаємо настрій на перемогу.

Вміння слухати — мистецтво, якому можна навчитись

Одного разу в приймальню Оксфордського університету зайшли, небагато одягнені, чоловік і жінка. І на питання секретаря: «Що ви хотіли? - Жінка сказала: «Нам потрібно зустрітися з директором університету». Секретар оглянула їх скептичним поглядом і сказала: «Директор зайнятий і навряд чи він зможе вас прийняти. Приходьте пізніше». «Добре» - сказала жінка: Ми почекаємо стільки, скільки потрібно». Через 2 години все-таки директор зміг їх прийняти і як тільки вони зайшли одразу сказав: «Панове, у вас є одна лише хвилина, я дуже зайнятий». Жінка подякувала йому за те, що він зміг їх прийняти і сказала: «Ви знаєте, наш улюблений син, він вчився в вашому університеті, йому дуже подобалося тут навчатися. Але так склалися обставини, що рік тому він трагічно загинув. Ми дуже любили нашого сина і в пам'ять про нього хотіли поставити пам'ятник на території університету». Директор перебив її на півслові і сказав: «Панове, про що ви говорите? Це не кладовище, а університет. Ідіть, я дуже зайнятий ». «Ви, напевно нас неправильно зрозуміли. Ми хотіли б за свої гроші побудувати корпус, подарувати його університету і назвати цей корпус ім'ям нашого сина». Директор знову перебив і сказав: «Панове, про що Ви думаєте? Одна тільки лабораторія коштує 7 мільйонів фунтів. Ідіть, я дуже зайнятий». Вони встали і тихо пішли до виходу. Біля самих дверей чоловік, який мовчав весь цей час, сказав жінці: «Слухай, якщо так недорого коштує лабораторія, може є сенс нам побудувати свій університет?». Увечері того дня, вони сіли на поїзд, який йшов в місто Стенфорд і побудували свій Стенфордський університет.

Що трапилося в даній ситуації? 
Директор університету не зміг або не захотів вислухати цих людей, упустив колосальні інвестиції в свій університет і заробив конкурента.

Дуже багато ми втрачаємо, не вміючи вислухати людину.

Як навчиться слухати?

1. Припиніть говорити самі. Послухайте інших людей. Дуже важливо звертати увагу на те, як ви це робите. Подивіться на свою позу, в якій ви слухаєте. Трохи подайтесь вперед. Підтримуйте постійний зоровий контакт з вашим співрозмовником, трохи нахиліть голову набік.

2. Не переривайте співрозмовника. Людина повинна до кінця договорити, закінчити думку, бо тоді, коли вона закінчила говорити, вона готова слухати.

3. Не плануйте свою відповідь під час того, як ваш співрозмовник вам розповідає. Є так зване «упереджене слухання». «Так я знаю, що ти хочеш сказати».

Рецепт емпатійного слухання

При такому слуханні не дають порад, не прагнуть оцінити, що говорить людина, не моралізують, не критикують, не повчають. Існує декілька правил емпатійного слухання:

• необхідно налаштуватися на слухання, лише в цьому випадку ви зможете зрозуміти те, що відчуває Ваш співрозмовник, «побачити» його емоції;
• продемонструвати співрозмовникові, що ви не тільки правильно зрозуміли його відчуття, але й прийняли;
• коли співрозмовник говорить, «не закриваючи рота», зовсім не обов'язково відповідати розгорнутими фразами, досить просто підтримувати його короткими фразами типу «так-так», «розумію», кивати головою або ж просто повторювати його останні слова.

Рефлексивне слухання передбачає активне використання словесного вираження для підтвердження розуміння повідомлення, а саме, з'ясування, перефразування, резюмування. Наприклад: «Поясніть свою думку», «Я не розумію, що Ви маєте на увазі ...», «Ви хочете сказати, що ...», «Тобто Ви вважаєте ...», «Іншими словами…» та ін.

Для бібліотекаря абсолютно неприпустима відмова в підтримці читачеві, яким би складним співрозмовником він не був.

Правила уважного слухача

1. Сконцентруйте свою увагу на співрозмовникові. Звертайте увагу на слова, позу, міміку, жести.

2. Перевірте чи правильно Ви зрозуміли слова співрозмовника.

3. Не давайте порад.

4. Не давайте оцінок. Наприклад, «Хіба таке може подобатися?» або «Невже Ви думаєте, що я можу цікавитися такою літературою?». Набагато більш доречні такі питання, як: «Дозвольте поцікавитися, яка Ваша думка з цього питання?» або «Які Ваші пропозиції з приводу вирішення даної проблеми?»

5. Не перебивайте.

Вправи для розвитку вміння слухати

Вправа 1. Учасники сідають один навпроти одного. Завдання – дивитися в очі іншому 10 хв. Завдання не з простих, так як не завжди виходить не відводячи очей дивитися на людину 10 хв. Порада від психолога, щоб полегшити для себе це завдання, потрібно спокійно роздивлятися обличчя учасника.

Вправа 2. Всі беруться за руки і «передають» посмішку по колу: кожен повертається до свого сусіда праворуч чи ліворуч і, побажавши щось хороше та приємне, посміхається йому. При цьому можна образно «взяти посмішку» в долоні і обережно передавати її по колу, з рук в руки.

Вправа 3. Кожен учасник повинен розповісти якусь історію. Завдання для того, хто слухає – зрозуміти її сутність, використовуючи тільки такі прийоми спілкування: слухання, уточнення, переказ, подальший розвиток думки співрозмовника.

Вправа 4. Кожен з учасників повинен звернутися до двох інших з проханням назвати таку якість, яка заважає у спілкуванні та таку, що допомагає.

Вправа 5. Виконується вдвох. Стати навпроти один одного, встановити контакт очима й читати по черзі рядки будь-якого  віршу. Збилися — починаємо спочатку. Головне — домогтися легкості все робити одночасно — тримати контакт очей, говорити свій текст, відразу ж слухати його текст, не збиватися з тексту.

Вправа 6.  Реквізит: набір розрізаних картинок за кількістю груп, набір «корон». На кожній «короні» написаний один з поданих виразів:

«Усміхайся мені».

 «Ігноруй мене» .

«Розмовляй зі мною так, ніби мені 5 років».

«Підбадьорюй мене».

«Кажи мені, що я нічого не вмію».

«Жалій мене».

Тренер об'єднує учасників у групи по 5-7 осіб. Кожному він надіває на голову «корону» таким чином, щоб той не бачив, що на ній написано («корони» виготовляють з двох склеєних смужок білого паперу). Після цього
кожній групі дається завдання протягом 10 хв. скласти цілу картинку з розрізаних шматочків, але звертатися під час роботи до учасника своєї групи потрібно так, як написано на його «короні». Через 10 хв. усі учасники по черзі (не знімаючи «корон») відповідають на запитання тренера: «Чи сподобалось вам, коли з вами спілкувалися таким чином?» Після того, як усі висловляться, тренер пропонує учасникам зняти «корони» і вийти із своїх ролей.

Також радимо прочитати статтю "Синдром професійного вигорання "

 http://3poverh.blogspot.com/search/label/%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F

Стаття "Правила виживання у жіночому колективі"

http://3poverh.blogspot.com/search/label/%22%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%22

"Проба пера" у програмі VideoScribe або Відеозапрошення на тренінг "Просування блогів у соціальних мережах"