Одна з «гарячих тем» в бібліотечній спільноті Росії – Кодекс бібліотечної етики. Наразі обговорюється проект вже нової редакції Кодексу. Багато суперечок навколо нього, авторитетні аргументи «за» і не менш авторитетні аргументи «проти» і самої ідеї кодексу («навіщо він потрібен»), і окремих його положень. Дуже цікава думка міжнародного експерту проекту Пола Старжеса, яку він висловив в своєму інтерв’ю журналу «Библиотечное дело» (2011, №1). Професор Старжес підкреслив, що вважає бібліотечну справу тісно пов’язаною з етикою. Не методи, не технології є центральними елементами професії, а саме відносини: відносини між колегами, відносини з установою, в якій працюєш, відношення бібліотекаря до користувачів і суспільства в цілому.Втім, поважний експерт визнає, що «кодекси рідко впливають на поведінку професіоналів», але на них хоча б можна орієнтуватись, посилатись у складних прикладах бібліотечних відносин. Перш за все, у діалозі «бібліотекар – користувач». Як часто бібліотекар наділяє читача (мова про дітей, але дорослі недалеко відійшли) такими невтішними характеристиками як: «неуважний», «недорікуватий», «необов’язковий», «безініціативний», «некультурний», «поверхневий», «пихатий» ( підглянуто в статті Олени Синельникової «Библиотекарь – читатель: поиск путей к взаимопониманию» в журналі «Библиотечное дело», 2011, №2). Ну а що про нас думає пересічний користувач, якими нас бачить… Подивіться на фото. Цей позитивний та негативний імідж бібліотекаря намалювали…самі бібліотекарі, учасники одного з тренінгів, що проводить наша бібліотека, в тому числі і зав. нашого відділу Олена Сльозка, в рамках програми «Бібліоміст». Погляд, як то кажуть, і збоку, і зсередини. Ось такий він «поганий-гарний» бібліотекар: тактовний, комунікабельний, доброзичливий, допитливий, толерантний і ще, ще, ще... Але і незадоволений, лінивий, нудний, відсталий, гордовитий, невихований і ще, ще, ще... А хто з нього спитає? Де написано, яким він має бути? Хоча б в Кодексі етики українського бібліотекаря, затвердженого коференцією УБА ще в 1996р.
