«Присядемо, почитаємо і дамо поспіху пройти мимо»-такий рекламний слоган обрала для себе одна з публічних бібліотек Фінляндії. Часу завжди обмаль, а поспіх затягує. Втім, літо – саме той час, коли можна і присісти, хоча б заради душевної розради-читання. Так гарно читається спекотним днем в урочистій, прохолодній бібліотечній тиші! Втім, диванний, пляжний або дорожній варіант теж непоганий, аби книга була цікавою. Що б почитати-для душі, для розуму, щоб не відстати від літературної моди або просто для відпочинку? На будь яку нашу забаганку знайдеться сила силенна рейтингових списків найцікавіших, найкорисливіших, наймодніших творів. На цій сторінці лоцманами книжкових морів стануть відомі ( в тому числі і в нашому місті) люди. Ми поцікавимось, що вони читають останнім часом, що рекомендують прочитати. Хоча, письменник Сергій Жадан і вважає, що рекомендувати до прочитання книжки-справа невдячна і треба слухати вібрації свого серця, яке вам підкаже, що читати, саме його книгу «Ворошиловград» включив до свого «завітного» читацького списку відомий чернігівській письменник, поет, журналіст та давній наш друг Сергій Дзюба. Роман отримав звання Книги року Бі-Бі-Сі-2010. Експерт цього поважного літературного конкурсу, професор КМА Віра Агеєва характеризує роман як жорстокий, іронічний і сумовито-просвітлений. Про що? Про буремні 90-ті і про людину, яка змушена робити доленосний вибір…Сергій Дзюба із захопленням ділиться своїми враженнями від роману Володимира Лиса «Століття Якова».Твір, написаний у ніби-то немодному сьогодні жанрі родинної саги, здобув Гран-прі конкурсу «Ґранд-коронація» в рамках конкурсу «Коронація слова» (2010р.). В центрі роману-історія поліського селянина. 100 років його життя вмістили цілу епоху: потрясінь, випробувань, трагедій, але і любові, доброти, вірності. Оксана Забужко, яка була в журі конкурсу, так сказала про роман В.Лиса: «Гіпертекст… Такий роман в будь-якій країні видавали б стотисячним тиражем». Сергій Вікторович пропонує звернути увагу на книгу Тані Малярчук «Звірослов». Критик О.Михед так представляє твір відомої української авторки: «Маленька книга оповідань про маленьких звіролюдей, вона переосмислює і фіксує сучасність, показує велич і трагічність маленького, буденного життя». Так, звірі нагадують людей, люди нагадують звірів і взагалі, як сказав класик: « все мы немного лошади»… Книгу Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» С.Дзюба адресує літературним гурманам, які зможуть осилити 800 сторінок тексту, що називають і історичним епосом, і родинною сагою, і романтичною «лав-стори». Роман – про 40-і роки, про боротьбу УПА, але, як каже сама письменниця, провідною в романі є метафора «секретиків пам’яті», які разом з героями роману доводиться «розкопувати» читачам аж до останньої сторінки тексту. Василь Шкляр, якщо хтось досі і не читав цього автора, привернув до себе увагу демонстративною відмовою ( за політичними причинами) від Шевченківської премії за роман «Чорний Ворон» («Залишенець»). З приводу роману Володимир Яворівський навіть промову проголосив з трибуни Верховної Ради, так намагався привернути увагу до «твору унікальної художньої сили» про українських повстанців, що в буремні 20-ті роки вели в Холодному Яру боротьбу проти більшовицької влади, боротьбу жорстоку і безнадійну…Наш співрозмовник Сергій Дзюба пропонує обов’язково прочитати перший прозовий твір Ліни Костенко, що став, між іншим, наймасовішим на сьогодні українським романом (загальний наклад -70 тис. примірників)-«Записки українського самашедшого». В романі описується період президентства Кучми та Помаранчова революція. Відгуки:
• Іван Малкович
Я сподівався на подію, а з'ясувалося, що це - вибух. Книжка вражає по-справжньому. Здається, у нас так ще не писали. Сподіваюся, що це буде несподіванка для всіх
• Іван Дзюба
"Записки українського самашедшого" – вражаюча хроніка душі інтелігента в світі абсурдів – українського і планетарного. Стаючи індивідуально пережитими, вони створюють високий емоціональний та інтелектуальний градус твору. Дуже бажано й важливо, щоб цей роман було перекладено іншими мовами, це дало б змогу світові побачити Україну і самих себе українськими очима
• Дмитро Дроздовський, Дзеркало Тижня
«Записки самашедшого» — книжка сміху, яка повертає людину до життя, показуючи, що ми ще таки не мертві.
• Дмитро Дроздовський щодо назви роману:
...у Ліни Костенко герой не божевільний. Він просто — «сАмашедший». Не «с ума сошедший», а той, що сам собі йде. Такий собі грайливо-іронічний афронт щодо тотальної суржикізації. Бо писати «божевільний» — прямо перекидати містки до Гоголя. Тим більше що витоки слова «самашедший» варто шукати не в суржику, а в народній стихії, бо слово це вживалося ще на початку ХХ століття …(http://www.chytayka.com.ua/Netshop/catalogue/catalogue_1000116468.html)
Директор Обласного художнього музею Ірина Григорівна Ральченко – велика шанувальниця читання. Зізнається, що яким би важким не був її день, завершується він обов’язково книгою. Зараз у неї період «класики», літератури, яку можна перечитувати скільки завгодно і постійно відкривати для себе щось нове. Наприклад, в романі Олексія Толстого «Князь Серебряный» вона бачить дуже вгадувану проекцію на день сьогоднішній, і стає зрозумілим, що ми, слов’яни, як каже Ірина Григорівна, все ходимо і ходимо по колу. Притягує в романі все: і колоритна мова, і неперевершена історична достовірність…
Далі Ірина Ральченко розповідає, що, перебуваючи нещодавно в Балаклаві, згадала свого улюбленого Купріна, його збірку оповідань «Листрогони» про мужніх і романтичних балаклавських рибаків. О.Купрін – з тих авторів, до творів якого Ірина Григорівна постійно повертається і нам радить.
Давню свою пристрасть до поезії Ліни Костенко наша співбесідниця пояснює просто: «В ній – смисл і слово». Будемо ж і ми шукати в наших улюблених книжках Смислу і Слова!
Нещодавно "Українська правда. Життя" опитала українських письменників, видавців та інтелектуалів щодо їх вибору 20 книжок українських авторів, які повинен прочитати кожен освічений українець. Найбільшу кількість голосів набрали такі автори і твори:
Директор Обласного художнього музею Ірина Григорівна Ральченко – велика шанувальниця читання. Зізнається, що яким би важким не був її день, завершується він обов’язково книгою. Зараз у неї період «класики», літератури, яку можна перечитувати скільки завгодно і постійно відкривати для себе щось нове. Наприклад, в романі Олексія Толстого «Князь Серебряный» вона бачить дуже вгадувану проекцію на день сьогоднішній, і стає зрозумілим, що ми, слов’яни, як каже Ірина Григорівна, все ходимо і ходимо по колу. Притягує в романі все: і колоритна мова, і неперевершена історична достовірність…
Далі Ірина Ральченко розповідає, що, перебуваючи нещодавно в Балаклаві, згадала свого улюбленого Купріна, його збірку оповідань «Листрогони» про мужніх і романтичних балаклавських рибаків. О.Купрін – з тих авторів, до творів якого Ірина Григорівна постійно повертається і нам радить.
Давню свою пристрасть до поезії Ліни Костенко наша співбесідниця пояснює просто: «В ній – смисл і слово». Будемо ж і ми шукати в наших улюблених книжках Смислу і Слова!
Нещодавно "Українська правда. Життя" опитала українських письменників, видавців та інтелектуалів щодо їх вибору 20 книжок українських авторів, які повинен прочитати кожен освічений українець. Найбільшу кількість голосів набрали такі автори і твори:
Кількість голосів
|
Автор
|
Названі твори
|
10
|
Сергій Жадан
|
"Капітал", "Гімн демократичної молоді", "Депеш Мод", "Ворошиловград", "Цитатник" та інші збірки поезій та романи.
|
8
|
Юрій Андрухович
|
"Перверзія", "Рекреації", "Книга відгуків", МУЕАЛ та інші тексти
|
8
|
Богдан-Ігор Антонич
|
"Зелена Євангелія" та "Вибране"
|
8
|
Ліна Костенко
|
"Маруся Чурай", "Вибрана лірика", "Річка Геракліта" та інші тексти
|
8
|
Тарас Шевченко
|
"Кобзар" і "Щоденник"
|
7
|
Іван Франко
|
"Мойсей", "Що таке поступ?", "Захар Беркут", "Мойсей", "Каменярі", казки та інші тексти
|
6
|
Іван Котляревський
|
"Енеїда"
|
6
|
Григорій Сковорода
|
"De libertate", байки та інші поезії.
|
5
|
Володимир Винниченко
|
"Записки кирпатого Мефістофеля", ранні оповідання, "Щоденник" та інші тексти.
|
5
|
Микола Гоголь
|
"Вечера на хуторе близ Диканьки" та інші тексти
|
5
|
Марія Матіос
|
"Нація", "Солодка Даруся"
|
5
|
Валер'ян Підмогильний
|
"Місто"
|
5
|
Василь Стус
|
Вибрані поезії, статті та есей "Феномен доби"
|
5
|
Леся Українка
|
"Одержима", "Лісова пісня", "Камінний господар", листування та інші тексти.
|
5
|
Микола Хвильовий
|
"Я (Романтика)", памфлети та інші тексти
|
5
|
Василь Шкляр
|
"Залишенець. Чорний ворон", "Ключ".
|
4
|
Микола Вінграновський
|
Вибрані поезії
|
4
|
Юрій Іздрик
|
"Острів Крк", "Воццек" і "Подвійний Леон"
|
4
|
Михайло Коцюбинський
|
"Тіні забутих предків", молдавські оповідання та інші тексти
|
4
|
Євген Плужник
|
Вибрані поезії
|
4
|
Лесь Подерв'янський
|
"Герой нашого часу" та інші п'єси
|
Тамара Павлівна Демченко – відомий чернігівський науковець, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії і археології України Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка і шанований читач нашої бібліотеки. Звичайно, що книги, яким віддає перевагу Тамара Павлівна, пов’язані, перше за все, з її професійними інтересами. Зараз на її столі – книга В.Швидкого «Олександр Лотоцький: учений, громадський діяч, політик (1890-1939рр)», збірка пам’яті проф. О.Лотоцького-Білоусенка «Лицар праці і обов’язку», дослідження Ю.Щербака «Україна: виклик і вибір: перспективи України в глобалізованому світі XXI століття». В той же час Тамара Павлівна – велика любителька гарних детективів. Останнє її захоплення – трилогія шведського письменника Стіга Ларсона «Міленіум». ( «Девушка с татуировкой дракона», «Девушка, которая играла с огнем», «Девушка, которая взрывала воздушные замки»). Цей твір має свою, теж майже детективну історію. Його автор взагалі-то журналіст, головний редактор антифашистського журналу Expo. «Міленіум» – це його дебют як романіста. Рукопис початківця «завернули» в одному з видавництв, а ось в іншому не прогадали. На успіх, звичайно, очікували, але щоб такий… Трилогія стала справжньою сенсацією, а її автор – культовою знаменитістю, але, на жаль, вже після смерті. Стіг Ларсон раптово помер від інфаркту в 2004р. Йому було лише 50. Він так і не узнав, що його первісток побив всі рекорди тиражів: вже в 2009 році було надруковано більше 10 мільйонів прим. У Франції книга стала хітом продаж і отримала назву «північного вірусу» в сенсі миттєвості її розповсюдження. Роман переведений на 40 мов, багато країн вже купили права на її екранізацію ( в Швеції кіносеріал вже знятий). Дивно, але Стіг Ларсон, скромний і дуже працьовитий журналіст, був абсолютно впевнений в успіху свого "Міленіуму". В цій серії він встиг написати тільки 100 сторінок четвертого роману, а в задуму, як свідчать друзі, у нього було ще 5-6 сюжетів. Не судилося…
