29 груд. 2011 р.

Про нашу " непомітну" роботу

   Закінчується 2011 рік, 12 місяців роботи. Деякі скажуть, науково-методичний відділ, а що це? Чим вони займаються? Невідомо... Сидять собі на третьому поверсі та читають цілими днями журнали. Так, іноді методична робота невидима, але вона займає весь як робочий та й неробочий час.
   Виходячи із нових умов та вимог часу, позбувшись директивно-регламентуючих та контролюючих функцій,  ми приступили до пошуку і розвитку нових підходів і принципів своєї діяльності. Сьогодні методисти вже не кажуть: “роби так”, а підказують або пропонують, що можна запозичити з того чи іншого досвіду, які інновації доцільно запровадити у повному технологічному процесі. Наша робота носить консультативний і рекомендаційний характер: методичне консультування, надання практичної допомоги ЦБС, дослідницька діяльність, аналітична робота, підвищення кваліфікації бібліотекарів, вивчення і розповсюдження передового досвіду, інноваційних форм роботи, рекламна діяльність бібліотеки та її послуг, “Паблік рілейшнз”.
     Нашими виданнями ми намагаємось змінити  традиційне ставлення до бібліотечної роботи, порадити щось нове, неординарне, підказати креативні ідеї, для того, щоб кожна бібліотека була цікава та неповторна.
     Із впровадженням комп’ютерних технологій відкривається можливість інформувати наших колег про новини в бібліотечній справі, спілкуватись в онлайн-режимі, що економить час та гроші за міжміські переговори. Бібліотеки області створюють свої блоги, сайти, сторінки в соціальних мережах,  є активними дописувачами  на всеукраїнському веб-порталі «Творчість та бібліотека». Нашим колегам є чим похвалитись, адже бібліотечна робота цікава та різноманітна, творча.
     Консультації, довідки, роз’яснення  в онлайн-режимі - вже звична робота для методистів обласної бібліотеки з ЦБС області.
     В березні, на обласному семінарі директорів, відбувся конкурс  «Моя бібліотека» на найкращу мультимедіапрезентацію про бібліотеку. В конкурсі прийняли участь 20 бібліотек як районних, міських так і сільських.  Голосування проходило серед директорів ЦБС, переможці отримали подарунки. Цей конкурс ще раз доводить, що бібліотекар - універсальний працівник, який не тільки легко навчається зовсім новим технологіям, а створює справжні шедеври.
    За підсумками проблемно-цільового навчання, що відбулося наприкінці червня  в Городнянській ЦРБ, можна зробити висновки, що бібліотека змінюється, опановуються нові технології, впроваджуються нові послуги, підвищується рівень  бібліотечних сервісів.
     Бібліотекарі пишуть проекти, а коли дізнаються про перемогу, то радіють немов діти. Так, за програмою «Бібліоміст» вже 30 бібліотек області отримали комп’ютерну техніку, проходять тренінги в Чернігівському Регіональному тренінговому центрі, а в своїх досягненнях за життя пишуть, що опанували роботу з комп’ютером, пошук в Інтернеті,  дізнались багато цікавого та корисного для роботи. Тепер бібліотекарі з легкістю спілкуються в режимі онлайн зі своїми колегами з інших районів, обмінюються досвідом, вітають один одного за допомогою програми Скайп.
    Видавнича продукція ЦБС стала різноманітнішою  за допомогою комп’ютерних технологій та Інтернет, покращилась їх якість, оформлення.  Найкращі зразки передаються до Національної парламентської бібліотеки України. До річних звітів працівники ЦБС стали підходити творчо, відповідально. Адже за рік треба показати всю різноманітність своєї роботи.
   На щорічний обласний фотоконкурс «Життя як книга», організатором якого є Чернігівське відділення УБА, бібліотекарі області надіслали понад 80 цікавих  фоторобіт,  стали переможцями, отримали цінні подарунки та квіти від спонсорів та Чернігівського відділення УБА. Найкращі фото можна побачити на стендах, що знаходяться на першому поверсі обласної бібліотеки.
   У листопаді на заняття Обласної школи керівника завітала І.О.Цуріна. Цікаві повідомлення про досьє директора, управління бібліотекою не залишили байдужими наших директорів. Інна Олексіївна надавала консультації, роз’яснення щодо проблемних питань.
   Також визначним для нашого відділу стало створення бібліотечного блогу «Третій поверх», він ще зовсім молодий, навіть можна сказати зовсім зелений, але ми вчимося, намагаємось зробити його цікавим, і самі ростемо з нашим блогом. І якщо Ви його зараз читаєте, то наші зусилля недаремні:).
                                                                      
                                                                           
                                                                                                                                                   












                                                                        

20 груд. 2011 р.

Минає рік...

 Аникина Ольга Николаевна

Настанет час. Светло и слепо
я улыбнусь  -   благодаря...

Над головой сомкнётся лето
волною цвета янтаря,

и вдалеке забрезжит осень,
спиралью звонкой завита,
и сможет стать земною осью
любая складочка листа.

А зимы, как большие совы,
спеша покинуть клеть ветвей,
полупрозрачны, невесомы,
взлетят над памятью моей,

и взоры их сквозь дым белёсый
тревожным сполохом блеснут,
и вёсны, лёгкие, как вёсла,
главу вперёд перелистнут,

и время длинной ляжет тенью,
как будто соскользнувший шарф,
и я нырну в отдохновенье,
восторг на вдохе задержав.



                                                                   
                                                                             Чудові малюнки Magdalena Wanli підгледіли на сайті: http://basik.ru/painter/magdalena_wanli/




    

16 лист. 2011 р.

"Співчуття править світом" (індійська мудрість)

Сьогодні  – Міжнародний день толерантності, який  з 1996р. відзначається за пропозицією ООН. Розуміння толерантності неоднозначне в різних культурах, воно залежить від історичного досвіду народу. В англійській мові це поняття трактується як готовність і здатність сприймати без опору будь яку особистість або річ; у французькій – це повага свободи іншого, його способу мислення, політичних або релігійних поглядів. Для арабів толерантність – це прощення, співчуття, терпіння; для перських народів вона означає готовність до примирення. В російській мові є таке поняття як терпимість, тобто здатність миритися з чужими поглядами, бути поблажливими до вчинків інших.
Так непросто буває усвідомити, що всі люди на світі не такі, як усі. Неможливо примусити будь кого бути толерантним. Це – спосіб мислення, який потрібно виховувати змалку: в сім’ї, школі і, звичайно, в бібліотеці, що є найбільш демократичним соціальним інститутом – територією толерантності. Книги, їхній гуманістичний пафос, приклади величі людського духу, милосердя і жертовності – наші найкращі помічники у вихованні толерантної особистості.
Для обговорень, дискусій, круглих столів та інших інтерактивних форм, що є найбільш дієвими методологічними засобами спілкування з читацькою аудиторією, можна обрати такі теми як добро і зло, батьки і діти, багаті і бідні, жорстокість світу, співчуття до всього живого, милосердя до слабких і немічних, взаємовідносини людей різних національностей, соціальних груп, віросповідань у суспільстві; взаємовідносини членів сім’ї, що мають різні національності, політичні погляди.
Для того, щоб позитивно сприймати толерантність, необхідно прояснити прояви її протилежності – інтолерантності або нетерпимості. Нетерпимість базується на уяві, що твоя група, твоя система поглядів, твій спосіб життя стоять вище за інших. Це несприйняття іншого, якщо він не так виглядає, не так думає, не так вірує, не так діє, просто не так існує. Результати нетерпимості можуть проявлятись в найширшому діапазоні – від звичайної неввічливості, роздратованості – до етнічних чисток, геноциду.
«Бацила» нетерпимості сьогодні буквально вразила світ. Люди забули, що всі ми – команда одного маленького човника під назвою «Земля». І краще б той човник не розхитувати…
Ось яку «дієту» на тиждень пропонують психологи тим, хто хоче бути толерантним: понеділок: розмовляючи з людьми, дивитись їм прямо в очі, вітатись з усіма; вівторок: намагатися нікому не нав’язувати свою волю; середа : зробити для когось добру справу так, щоб він не здогадувався, що добро іде від вас; четвер: не виявляти до іншого такого відношення, якого ви б не хотіли до себе; п’ятниця: намагатись добре виглядати, говорити з усіма тихим голосом; субота: записати 5 позитивних якостей, що характеризують вас і вашого друга; неділя: знайти три привода, щоб сказати: «Спасибі» вашим близьким.
                                        Терпеть и верить: все на свете
                                        Прекрасны – взрослые и дети,
                                        Коты, собаки и медведи,
                                        И сослуживцы и соседи.
                                        Терпимость – наш взаимный шанс,
                                        Ведь кто-то тоже терпит нас.
                                                                        Піт Хейн (Данія)

 Весь цей матеріал – результат пошуків в Інтернеті. І наостанок – чудовий відеоряд, який, нам здається, дуже «пасує» до теми: http://www.youtube.com/watch?v=rwkcjx3dS9A:

15 лист. 2011 р.

Бібліоміст "побудований" і на Бахмаччині

03 листопада 2011 р. в Бахмацькій ЦБ та Батуринській бібліотеці-філії №4 було урочисто відкрито пункт бібліотечного доступу до Інтернету в рамках програми «Бібліоміст».
    На урочисте відкриття завітали голова РДА Допа О.І., заст.голови з гуманітарних питань Мельник В.В., міський голова Шимко П.М., голова районного штабу народного депутата І.Рибакова, керівники установ, ділові партнери, друзі бібліотеки.
    Для гостей було запропоновано святковий фуршет з бібліотечним вітаміном «Ч» (читання), який покращує пам’ять і не дає мізкам засохнути.
    Привітали піснями друзі бібліотеки – лауреат Міжнародного конкурсу «Волинський кобзарик» А. Скороход та викладач школи мистецтв «Бахмацький соловейко» Н.Тищенко.




                                                                               
                                                                                  
                                                                             
                                                                               










                                                                    

7 лист. 2011 р.

Жива, з живими, для живих

Побачила в "Огоньку". Погодьтеся, цікаво.
                                                
                                                          
                                                
                                                       Вчитаться в человека


"Живая библиотека" посвящена разнообразию в обществе
Фото: Юлия Лисняк / Коммерсантъ

В выходные в Москве впервые организовали "живую библиотеку", в которой можно было взять на время не книгу, а человека

Оказывается, вопрос "Как пройти в библиотеку?" может задать не только читатель, но и книга. Правда, книга это живая — доброволец, принимающий участие в необычной для России, но уже привычной для Запада акции — "живой библиотеке" (Living/Human Library). В Москве она впервые прошла в выходные на территории Российской государственной библиотеки для молодежи.
"Живая библиотека" напоминает обычную: приходит читатель, заглядывает в каталог, выбирает книгу и читает ее. Только роль книг здесь выполняют живые люди, а 30-минутный разговор заменяет процесс чтения. "Живые библиотеки" предлагают поговорить с человеком, с которым в повседневной жизни пообщаться не удается. Здесь можно получить собственное представление о человеке (социальной группе, нации...), чтобы не пользоваться расхожим. Часто "книги" — это люди, в отношении которых в обществе существуют предрассудки и стереотипы. Девиз проекта на Западе: "Не суди о книге по обложке — прочитай ее!". Впервые "живая библиотека" была организована на одном из фестивалей в Дании в 2000 году. За десятилетие к проекту присоединились более 50 стран. Везде акции аполитичны и бесплатны.
В Москве инициативная группа добровольцев объявила о своей затее еще летом и создала российский сайт акции (http://humanlibrary.ru). Пока готовились, идею подхватили в Екатеринбурге и Новосибирске и провели в октябре библиотеки в мини-формате (до 10 "книг"). В Москве за два дня было представлено около трех десятков "книг": цыганка, бездомный, ВИЧ-положительный, гей, мама в однополой семье, раввин, полицейский, экс-наркозависимый, путешественница-одиночка, буддийский монах, профессиональный поэт, феминистка... Кто-то откликнулся сам, других искала инициативная группа, обращаясь в различные организации.
— Мы провели опрос в интернете, чтобы понять, какие "книги" будут интересны и какие предубеждения существуют,— говорит координатор акции Мария Сурис.— Выяснилось, что есть предубеждения, к примеру, в отношении людей с криминальным прошлым, цыган, душевнобольных, полицейских, мигрантов из Средней Азии и экс-наркозависимых. Часть людей еще на стадии опроса (у нас была обратная связь) поняла, что избегают тех, к кому относятся с предубеждением. То есть мало того, что ничего об этой группе не знают, еще и боятся ее. Я общалась с организаторами подобных акций из других стран, и они говорят: если сделать каталог, где будут представлены только остро социальные "книги", люди, которые опасаются их, не придут. Поэтому каталог делается смешанным. Человек сначала общается с тем, кто не вызывает у него опасений, и потом он гораздо более открыт для общения с другими "книгами".
Заметим, что список "книг" во многих странах чем-то схож, хотя есть и различия. Например, на Западе в каталоге не будет кавказца, а у нас он есть. За рубежом "живые библиотеки" предлагают поговорить, к примеру, с блондинкой. Разговор блондинки с кавказцем в рамках "живой библиотеки" тоже возможен.

Подробнее: http://www.kommersant.ru/doc/1802241
     
  

2 лист. 2011 р.

Крокуємо по "Бібліомосту"

26 жовтня у центральній районній та дитячій бібліотеках м. Городні було урочисто відкрито пункт публічного доступу до Інтернету в рамках програми „Бібліоміст”.
На урочисте відкриття завітали голова райдержадміністрації А.М. Лавський, голова районної ради Г.Г. Примак, заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань П.А. Буйний, начальник відділу культури та туризму райдержадміністрації О.Є. Биховець, регіональний представник програми «Бібліоміст» Ю.М. Усович, завідуюча науково-методичним відділом обласної бібліотеки ім. В.Короленка О.А. Сльозка, керівники установ та організацій міста.
Майже рік минув, відколи Городнянська централізована бібліотечна система стала переможцем конкурсу «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету». За цей час вона отримала та підключили до мережі Інтернет 10 сучасних комп’ютерів. А також необхідні до них комплектуючі: сканери, принтери, веб-камери, навушники, щоб користувачі бібліотек мали якісний та швидкий доступ до Інтернету. Та найголовніше, що ця послуга абсолютно безкоштовна. Не маєте вдома Wi-Fi – мерщій до бібліотеки!
Під час відкриття Городнянського пункту доступу до Інтернету відбулася відео-презентація бібліотеки, підкріплена музичним супроводом, і пробна скайп-конференція з представницею київського офісу «IREX» Наталією Беляєвою. І, на відміну від народного вислову, перший млинець таки вдався. Прямий бібліоміст Городня — Київ пройшов просто блискуче!
На черзі відкриття подібних пунктів у Вокзал-Городні і Тупичеві. Ще п’ять новеньких сучасних комп’ютерів чекатимуть своїх користувачів. З безкоштовним Інтернетом світ стає ближчим, особливо для сільського населення.
За матеріалами директора районного радіомовлення Є.ЛЕМЕШКО.
                                                       
                                                                     
                                                                               
                                                                               


                                                                                  

17 жовт. 2011 р.

Чи буває у когось так, що думка, яка хвилює тебе останній час, зненацька візуалізується в друкованих рядках? У мене таке трапляється часто. Ось і зараз натрапила в нашій міській "Любимой-Главной" газеті на притчу про час. Мені здається, що ці мудрі поради доречні всім - навіть тим, у кого попереду ще дуже багато секунд, хвилин, місяців, років...

                                                       Притча про час

Уяви, що існує банк, який кожного ранку кладе на твій рахунок 86400 грн. Він не зберігає щоденний залишок. Кожну ніч він прирівнює до нуля весь твій залишок , який ти не використав протягом дня. Що ти зробиш? Звичайно, ти будеш знімати кожен день всі свої кошти. Знайте, у кожного з нас є свій рахунок в цьому банку. Його назва - ЧАС. Щоранку він нараховує тобі 86400 секунд. Щоночі банк стирає дані і дивиться, яку частину цього кредиту ти не інвестував в потрібних цілях. Цей банк не зберігає гроші і не дозволяє переводити їх на інші рахунки. Кожен день відкривається новий рахунок. Кожного дня анулюється залишок за день. Якщо ти не використаєш ці гроші - втрачаєш тільки ти. Ми не можемо повернутись назад або запозичити завтрашній кредит. Ти повинен жити в теперішньому на те, що тобі дано сьогодні. Інвестуй так, щоб досягнути більшого в здоров'ї, в щасті, в успіху. Годинникова стрілка продовжує описувати дугу. Досягни максимуму за день. Щоб оцінити гідно рік, спитай про це у студента, який загубив рік навчання. Щоб зрозуміти цінність місяця, спитай про це у матері, яка народила передчасно. Щоб зрозуміти цінність тижня, спитай про це у видавця щотижневого журналу. Щоб зрозуміти цінність хвилини, спитай про це у людини, яка тільки що запізнилась на потяг. Щоб зрозуміти цінність секунди, спитай про це у людини, яка тільки що уникла автокатастрофи. Щоб гідно оцінити тисячну долю секунди, спитай про це у атлета, що виграв срібло на Олімпійський іграх. Оцінюй кожен момент, яким ти живеш, і надай йому ще більшої ваги, розділивши його з особливою людиною, настільки особливою, щоб присвятити йому свій Час. І пам'ятай: Час нікого не чекає! Вчора? Це історія. Завтра? Це таємниця...Тому існує тільки зараз! Оцінюй гідно кожен момент, яким ти розпоряджаєшся. Ти оціниш його ще більше, якщо зможеш розділити з людиною, близькою тобі.



                                                                    

4 жовт. 2011 р.

Подорож до друзів


30 вересня, день свого професійного свята, працівники обласної бібліотеки вирішили відсвяткувати не традиційно, а поїздкою до своїх колег-сусідів, у Білорусь. Щоб перетнути два кордони, ми вже о шостій ранку вирушили в дорогу. Поки добирались до кордону, деякі встигли навіть виспатись. В очікуванні побачити нарешті, як живуть сусіди-сябри, ми пережили  довге очікування на митниці і навіть пожартували з прикордонниками. Атмосфера в автобусі була весела і не збентежила веселих бібліотекарів осінньо-дощова погода, якою  зустрічала Білорусь. На кордоні на нас вже чекала директор Гомельської обласної бібліотеки Дуброва Валентина Петрівна.
Кожному бібліотекарю цікаво, як же його колеги працюють в сільській місцевості. Першою нашою зупинкою, за 6 км. від Гомеля, стало агромістечко Урицьке,  населення якого складає близько 3000 жителів. В бібліотеці, що обслуговує 3 населені пункти, працює один бібліотекар – Самойленко Валентина Іванівна, яка із задоволенням розповідала про свою бібліотеку. До речі, весь книжковий фонд тут у відкритому доступі, для користувачів є комп’ютер з доступом до Інтернет.
 Біля входу до Гомельського палацово-паркового ансамблю нашу групу зустрічав зам. директора з наукової роботи Гомельської обласної бібліотеки Максименко Юрій Іванович, Ми побували в одному з найстаріших і найбільш авторитетних музейних комплексів Республіки Білорусь. До його складу входять шість музейних об'єктів. Палацово - парковий комплекс включає: палац Румянцевих і Паскевичей – пам'ятник архітектури російського класицизму кінця XVIII – середини.XIX ст., Каплицю, усипальницю князів Паскевичей, – пам'ятник архітектури неоросійського стилю кінця XIX століття, адміністративну будівлю, "Зимовий сад" і оглядову вежу – пам'ятники архітектури XIX століття, старовинний парк – пам'ятник природи і садово - паркового мистецтва середини XIX століття.. Цікава екскурсія залишила надзвичайні враження від побаченого.
Гомельська обласна бібліотека привітно зустріла нас вже надвечір. Майже дві години ми спілкувались з нашими колегами, оглядаючи бібліотеку. У захоплених спогадах залишились музей рідкісної книги, книгосховище, читальна зала, зала каталогів, відділ літератури про мистецтво, абонемент, інформаційно-бібліографічний відділ, виставкова зала, зала для прийомів поважних гостей, відділ бібліотекознавства та Центр інформаційних ресурсів, Правовий центр, відділ літератури іноземними мовами, відділ краєзнавства та відділ періодичних видань. В кожному відділі є Інтернет-місця для користувачів, за кожною кафедрою бібліотекаря - комп’ютер, що оперативно видасть інформацію користувачеві. Позаздрили... Цікаву екскурсію провели для працівників нашої бібліотеки у виставковій залі бібліотеки, де в цей час проходила виставка картин молодих художників. Ми довго не відпускали наших колег, оскільки бібліотечна робота настільки різнобарвна, що можна було говорити не одну добу. Адже проблеми майже однакові, тому колегам вистачало тем для розмов. Фото на згадку знову нас будуть повертати до спогадів про наше незвичайне, «білоруське», професійне свято.
                                                                                               Олена Сльозка

                                                           

30 вер. 2011 р.

Святкуємо!

Святкуємо!
Хоч і називається він Днем бібліотек, але, насправді, це День бібліотекаря теж. Бо що таке бібліотека без нас? Просто книгосховище. А з нами – це живий, пульсуючий, теплий організм, що кожного дня зростає, розвивається, змінюється.
В нашій бібліотеці святкування розпочалося ще на початку тижня. Сьогодні – вихідний (для читачів), тож основні заходи вже відбулися і було їх багато. На урочистих зборах – вітали, нагороджували кращих працівників, вшановували ветеранів. Відкрили виставку світлин «Життя як книга» і визначили переможців однойменного фотоконкурсу. Познайомили з роботами молодих фотохудожників Романа Віленського та Сергія Кирлиці. Фотовернісажем та книжковою виставкою відзначили 975-річчя першої літописної згадки про Спаський собор у Чернігові. Презентували книгу «Листи Олексія Кониського до Іллі Шрага»(на засіданні клубу «Краєзнавець»). Традиційно в ці дні запис до бібліотеки був безкоштовним, боржникам – прощали борги, новачкам влаштовували екскурсії по «невідомій бібліотеці», знайомили з поличкою «буккросингу». Хтось прийшов спеціально, подивитись на чудові виставки: вишитої ікони А. Ляшенко, книжкової ілюстрації О.Кошеля; взяти участь у майстер-класі відомого різьбяра М.Панька… Але найцікавішою, на мій погляд, подією тижня стала PR-акція «Я люблю свою бібліотеку».  Бібліотекарки вийшли на вулицю з рекламою бібліотечних послуг. Весела, яскрава юрба відразу привернула увагу перехожих. Дівчата вручали кульки з назвою акції, буклети, флаєри, програми свята всім охочим. А таких було дуже багато!
Мої колеги зараз у Гомелі, на гостинах у білоруських колег. А я там була не дуже давно, на семінарі. Тож і пишу це повідомлення. Із великим задоволенням всіх поздоровляю! Будьмо здорові, щасливі і багаті! 

    

29 лип. 2011 р.

Методична служба публічних бібліотек Києва: Ще раз про бібліотеку мрії




Ця фотографія - одна з багатьох, що представляє звичайну бібліотеку Данії. Дійсно, бібліотека мрії! Подивіться!

15 лип. 2011 р.

"Оксанини ляльки"

Я переповнена враженнями від нової експозиції в нашому художньому музеї! На виставці ляльок-мотанок львівської майстрині Оксани Смереки-Малик представлені унікальні вироби цього стародавнього українського ужиткового мистецтва. «Оксанина лялька» – це відомий в Україні бренд, і авторка – теж знана і шанована художниця, поетеса і, між іншим, директор Львівського художнього музею при Львівській національній академії мистецтв. Ганчір’яна колекція Оксани Смереки-Малик побувала в багатьох містах країни, демонструвалась на чисельних виставках, фестивалях. Навесні 2011 р. Оксана Степанівна спільно з Ларисою Теліженко (Черкаси) спорудила у Львові 3-метрову ляльку-мотанку, яка увійшла до Книги рекордів України. Чернігівському глядачеві пані Оксана показує лялечки, об’єднані в серії «Чернігівські княжни», «Веснянки», «Маків цвіт», «Цвіт папороті», «Сни серпневого поля», «Ангельські хори», «Рожеві панни», «Львівські пані та панянки», «Карпатія: дівки, ґаздині, молодиці». А серію «Пори року Мотрі Кочубей» майстриня вирішила подарувати музею. Вишуканий стиль, динамізм, бездоганна техніка оздоблення, емоційність кожної фігурки (дарма що мотанки не мають обличчя) створює на виставці відчуття свята, якогось дитячого здивування: «Як просто! І як здорово!». Сьогодні мотанка – це іграшка, національний сувенір, що дуже яскраво відображає українську автентичну культуру. А колись ця лялечка була сакральним предметом, оберегом, важливим обрядовим атрибутом повсякденного життя людей. Вважалось, що мотанка (виготовлена, звичайно, власноруч) захищає її власника від лиха і біди, охороняє житло, береже господарство. Мотанку, закутану у пелюшки, клали в люльку дитини, мотанку дарували дочці на весілля, в мотанку клали зерно, монети.
Навчитися робити мотанки не дуже важко, але, звичайно, рівень «Оксаниних ляльок» – це високе мистецтво.



16 черв. 2011 р.

«Чим випадковіша наша моральність, тим необхідніше подбати про законність» (Ф.Шиллер)

Одна з «гарячих тем» в бібліотечній спільноті Росії – Кодекс бібліотечної етики. Наразі обговорюється проект вже нової редакції Кодексу. Багато суперечок навколо нього, авторитетні аргументи «за» і не менш авторитетні аргументи «проти» і самої ідеї кодексу («навіщо він потрібен»), і окремих його положень. Дуже цікава думка міжнародного експерту проекту Пола Старжеса, яку він висловив в своєму інтерв’ю журналу «Библиотечное дело» (2011, №1). Професор Старжес підкреслив, що вважає бібліотечну справу тісно пов’язаною з етикою. Не методи, не технології є центральними елементами професії, а саме відносини: відносини між колегами, відносини з установою, в якій працюєш, відношення бібліотекаря до користувачів і суспільства в цілому.Втім, поважний експерт визнає, що «кодекси рідко впливають на поведінку професіоналів», але на них хоча б можна орієнтуватись, посилатись у складних прикладах бібліотечних відносин. Перш за все, у діалозі «бібліотекар – користувач». Як часто бібліотекар наділяє читача (мова про дітей, але дорослі недалеко відійшли) такими невтішними характеристиками як: «неуважний», «недорікуватий», «необов’язковий», «безініціативний», «некультурний», «поверхневий», «пихатий» ( підглянуто в статті Олени Синельникової «Библиотекарь – читатель: поиск путей к взаимопониманию» в журналі «Библиотечное дело», 2011, №2). Ну а що про нас думає пересічний користувач, якими нас бачить… Подивіться на фото. Цей позитивний та негативний імідж бібліотекаря намалювали…самі бібліотекарі, учасники одного з тренінгів, що проводить наша бібліотека, в тому числі і зав. нашого відділу Олена Сльозка, в рамках програми «Бібліоміст». Погляд, як то кажуть, і збоку, і зсередини. Ось такий він «поганий-гарний» бібліотекар: тактовний, комунікабельний, доброзичливий, допитливий, толерантний і ще, ще, ще... Але і незадоволений, лінивий, нудний, відсталий, гордовитий, невихований і ще, ще, ще... А хто з нього спитає? Де написано, яким він має бути? Хоча б в Кодексі етики українського бібліотекаря, затвердженого коференцією УБА ще в 1996р.

14 черв. 2011 р.

Одностайно за…дискримінацію

Всі розмови про Україну європейську здаються трохи передчасними, коли бачиш, наприклад, такий сюжет в програмі ТСН на каналі «1+1». Директор однієї із шкіл Кіровограда вирішив відкрити в навчальному закладі, яким керує, два класи для дітей з особливими потребами. Мета абсолютно шляхетна – дати всім дітям, незалежно від стану здоров’я рівні шанси для навчання та розвитку. Власне, так організована система освіти в усьому світі. Всюди, тільки не у нас. Проти директора дружно виступив педагогічний колектив і – головне – батьки учнів цієї школи. Треба було бачити переповнений зал і ліс рук, що голосують проти. Треба було чути голоси  людей, які обурювались, що поруч з їхніми «нормальними» дітьми будуть вчитися ті, кому місце десь окремо, подалі ( в резервації?!). Збори постановили: класи – не відкривати, директору – недовіру. Як боляче було дивитися на нього, зовсім молоду і мабуть дуже гуманну людину, який сумно сказав, дивлячись у розбурханий зал: «Гітлер колись вирішив проблему таких дітей. Він їх розстрілював. Як вам не соромно…» Не зал, а ми відчували, водночас, і пекучий сором за школу, за педагогів, за жорстокість дорослих людей, і гордість за бібліотеки,що вже давно оголосили себе територією толерантності. Не зовсім, на жаль, пристосовані для зустрічі людей, що мають фізичні вади, бібліотеки нашої області прагнуть рівнятися європейських та світових стандартів в цьому напрямку діяльності. Ми вивчаємо вітчизняний (Рівненська державна обласна бібліотека, Херсонська універсальна наукова бібліотека, Центральна бібліотека для дітей м. Миколаєва) та світовий досвід, відкриваємо спеціалізовані центри ( в т.ч. і в нашій бібліотеці, і в центральній міській бібліотеці для дітей ім. О.Довженка),надаємо інформаційну та методичну підтримку роботі бібліотек ( в 2008р. відділом підготовлено методичний посібник «Долаємо перешкоди разом»). Поки що десь формально, а десь – вкладаючи і душу, і серце ( клуб для дітей з функціональними обмеженнями «Ми – разом» працює при Щорській центральній районній бібліотеці вже 14 років), бібліотеки допомагають долати перешкоди тим, кому трохи не пощастило в цьому житті.

Знайомимось!:)

Наш третій поверх – це під самісіньким дахом монументальної старовинної будівлі колишнього земельного та селянського банку, де зараз знаходиться Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка. Зазвичай, такі місця заселяють або казкові персонажі, або  богемні художники, або дуже багаті буржуа. Нам теж пощастило – ми тут працюємо. Далеко не пентхаус  (стіни плачуть – ремонту просять ). Зате – як близько небо, птахи у вікна зазирають, спілкуються. Така собі усамітнена методична обитель. Усамітненість – обманлива. Насправді, життя у нас вирує. Ми ж «мозок» бібліотеки , як, може трохи нахабно, ми себе позиціонуємо. Деяким нахабством виглядає і ця блогоспроба. Поки що ми – блогери-«чайники». Але дуже хочемо навчитися. Мріємо увійти до бібліотечної блогосфери. Захоплюємось успіхами талановитих колег, яким вдалося за короткий час створити яскраві, змістовні, цікаві блоги. Впевнені, що нам є що сказати. Тепер будемо думати, як це краще зробити. Побажайте нам успіхів і до зустрічі на «Третьому поверсі»!